17.02.202193min

ПОМСТА ГЕНЕРАЛЬНОГО ПРОКУРОРА ТА ЛІКУВАННЯ ПРАВОСУДДЯМ

B6281FAD-62C4-4D09-9AD6-F58C769AEB84

Юрій Луценко, коли став Генеральним прокурором, помстився правоохоронцям за те, що був у в’язниці. Він використав політичний момент аби звести рахункиза особисті образи. Скориставшись державнимиповноваженнями він фактично знищив надважливийдля країни орган. І зробив це тоді – коли правосуддябуло потрібне, як ніколи. Про віхи та постаті сучасноїісторії в інтерв’ю виданню «Піка» розповів колишнійслідчий, зокрема у «справі Луценка», адвокат СергійВойченко.    

ПРАВОСУДДЯ – ЗАПОРУКА ЦИВІЛІЗАЦІЇ

«Адвокати, як і лікарі, не беруть гроші за свою роботу. Їхня оплата – це гонорар, а гонорар – це не зарплата, це винагорода за послугу, у випадку з адвокатами – за правову допомогу. Адвокати не є підприємцями. Навітьзаконодавство їх виділяє як самозайнятих осіб, абоосіб «вільних професій». Це навіть відносить нас до людей, умовно кажучи, «творчої професії». Але чомусьдержава помилково вважає адвокатів своїмиопонентами та ворогами. Я ж дотримуюсь тієї позиції, що без адвокатурикраїна скотиться в Середньовіччя

Багато хто із правоохоронців та й журналісти роблятьвелику помилку, коли асоціюють адвоката із йогоклієнтом. Законом взагалі заборонено асоціюватиадвоката із клієнтом, бо це все одно, що асоціюватилікаря із тим, кого він лікує. Це – абсолютна дурниця, яка показує дурість та тупість людини. Бо лише дурень може «плюватися» на адвоката, який захищає ту чиіншу особу. Адже відмовитись захищати підозрюваногоу суді це – все одно, що залишити людину помирати. А хто сказав, що людина винна, якщо не ухваленийвирок суду, яким людину визнано винною ? Суспільство ? Чи журналіст, який абсолютно не розумієжодного слова в юриспруденції, а просто ловить собі«хайп»? А тому цього категорично не можна робити. Цеознака нерозвиненого суспільства.

АДВОКАТ БОРОНИТЬ ПРАВО НА РІВНИХ З ПРАВООХОРОНЦЕМ

І варто ще звернути увагу на те, що адвокати в своїйдіяльності не завжди протистоять правоохоронцям, а навпаки опиняються з ними на одному боці, коли представляють інтереси потерпілих. Хоча і в цьомувипадку не завжди є плідна співпраця, і це також можусказати з власної практики. Можливо, це стереотипи чипросто таке сприйняття.

Звісно, що наша адвокатська компанія береться і за безкоштовні, так звані Pro Bono справи, але це важливісправи. Наприклад, одна із них – це захист курорту «Свидовець». Тобто до нас звернулися екологи з проханням посилити їхню позицію із захисту природи. Бо з іншого боку виступають мільярдери, які можутьсобі дозволити професійних адвокатів. І відповідно їмпотрібні гідні опоненти. Є ще і кримінальні справи, у яких ми надаємо безкоштовну допомогу чи працюємоза мінімальний гонорар. Але це наше рішення, коли ми бачимо соціальну складову справи чи коли розуміємо, що людина у складній життєвій ситуації. Це певногороду соціальна місія і громадянська позиція, але все ж таки всі розуміють, що ведення такої категорії справ можливе за рахунок гонорарів з інших справ, тому їхпитома вага не може бути значною.

ДЕФІЦИТ СУДОЧИНСТВА

В Україні відчувається брак суддів. При необхідностімінімум 7500 суддів, у нас є лише близько  5000. Тобтоорієнтовно нам бракує 2500 суддів. А взагалі штатначисельність суддів в 2016 році була 9071 суддів. Уявітьяке навантаження і про яку швидкість можна говорити?  Їх не призначає президент, оскільки сильна і незалежна судова система не вигідна в першу чергувладі. Бо, по-перше, на судову систему можна списатинепрофесійність правоохоронців та виправдати фактиїхньої корупційної діяльності. Але в Україні є суди, де не працює жоден суддя. Бо їх туди не призначають

Із суддями теж є проблеми і до них є багато питань. Але кожен президент, який приходить до влади, реформує суди «під себе»: спочатку Ющенко взявся за судову реформу, далі – до влади прийшов Янукович, який заявив, що це «бджолині суди» і давай реформувати «по-донецьки». Даліприйшов Петро Олексійович, який заявив, що «на «Рошені» все не так і потрібні зміни. Зараз прийшов Зеленський і хоче все реформувати по принципу «95 Кварталу». Про що цеговорить? Про те, що кожна влада намагається«перешити» судову систему під власну мірку, самевласну, а не українську і не для громадян України. От у нашого адвокатського об’єднання є клієнт, який шістьроків з нашою допомогою судився про поновлення йогона посаді в «Укрзалізниці». Коли дійшло до того, щосуд ухвалив остаточне рішення, Кабмін відмовивсявиконувати це рішення. Тобто виконавчий орган владинаплював на рішення Верховного суду. І навіщо цимлюдям сильна і незалежна судова система? А як владаможе вимагати поваги до закону від громадян, якщосама не поважає закон?

Плюс після двох Майданів судді також розчарувались у своїй роботі. Зараз їхні рішення вважаютьнезаконними. А чому? Бо перемогли одні, а не інші. А якби інші перемогли – рішення були б законними?  

Є ще такий нюанс, як політичний тиск і очевиднийобвинувальний ухил роботи. От у Вищомуантикорупційному суді це особливо відчувається – коли суддя стає на сторону прокуратури. Я переконаний, що їхня робота закінчиться негативно, але скільки людських доль вони зламають до цього?

ПРОКУРОСЬКИЙ «ХАЙП»

Не особливо потрібно мати розум в голові, щоборганізувати прес-конференцію та публічнообвинуватити людину в тому, що вона у чомусь там винна. Це все потрібно ще довести у суді. До того ж у нас позвільняли багатьох професійних слідчих та прокурорів. На їхнє місце прийшли непрофесіонали. От пригадаймо справу Кернеса, коли всі прокурориразом «захворіли». От до кого тут питання? А пам’ятаєте, що тоді говорив Луценко? Мовляв, винні не вони, а суд. Але до чого тут суд?

Вчергове нагадую, що кримінальний процесцезмагальний процес. Людина має право захищатися, а зібрані правоохоронцями матеріали в своїй більшостіне містять доказів. І тоді починаються крики активістівчи грантожерів, що «зрада» чи «все пропало». А все просто – потрібно кваліфіковано працювати і збиратидокази, а не займатися дешевим популізмом. На кривійтабуретці, зробленій п’яним некваліфікованимстоляром, досить некомфортно сидіти за столом, особливо якщо і стіл ним же зроблений.

КОРУПЦІЯ В АБРИВІАТУРАХ

На САП, НАБУ ми витратили більше 12 мільярдівгривень за останні п’ять років. Їхня ефективністьдорівнює нулю. У приватному бізнесі їх би давно уже позвільняли, але прикро, що держава не рахує кошти і викидає їх на вітер.

Ці антикорупційні органи створили без термінутривалості їх роботи. Тобто, наші «західні партнери» цим самим вже натякають, що ми корупцію ніколи не поборемо. Бо якби були дані термінидобитись за 10 років якихось рішень – все було б по-іншому. Детективи НАБУ, які отримують по 60-70 тис. грн. зарплати, допускають точно такі самі помилки, як слідчий райвідділу поліції, котрий працює за 5-6 тисячгривень. Ну добре, дехто скаже, що я адвокат і мені цевигідно. Але давайте тоді так: НАБУ розслідувалоблизько 140 справ про незаконне декларування. На одну справу призначають мінімум по три детектива і три прокурора . У кожного детектива зарплата по 70 тис. грн. – це 210 тис. грн.. У трьох прокурорівзарплата по 90 тисяч гривень, а це вже – 270 тисячгривень. Отже на це в місяць платники податківвитрачають 480 тисяч гривень. Паралельно платникиподатків витрачають гроші на отримання апарату, приміщень. Нехай це буде ще плюс 20 тисяч гривень. Тобто уже півмільйона нам коштує розслідування такоїсправи. Розслідування може тривати до 3 місяців, а цевже півтора мільйони гривень. Далі – суд, який слухаєцю справу. Її слухає троє суддів, у яких зарплата по 150 тис. грн. Через півроку з’являється вирок, якийкоштував державі величезних грошей. А що отримуєдержава? Штраф у розмірі 50 тисяч гривень і все. Яка ефективність? Що вони ловлять? До того ж нашіантикорупційні органи влаштовують провокації. Як би там комусь не подобався Розенблат, але агент Катерина його ж спровокувала, а він нічого не збиравсябрати. Тобто якби не штучно створена ситуація, то і не було б взагалі нічого. Навіть у справі нардепа від«Слуги народу» Юрченка присутня провокація.

А тому я б на місці президента просто все ліквідував: і САП, і НАБУ, і Вищий антикорупційний суд. А їхніповноваження передав до Офісу Генерального прокурора, Державного бюро розслідування та судівзагальної юрисдикції. І те, що мені скажуть, що цевимога наших західних партнерів, то вам скажу так: якщо вони піклуються про розвиток нашої економіки, борються з корупцією, то назвіть хоча б одного нашогозахідного партнера, який би повернув нам гроші, якінаші корупціонери вивезли до них. Проблема корупції в Україні криється у самих українцях. Бо ми всі протикорупції, але в разі чого ми згадуємо про кума, якийможе усе «порішати». Не платіть, почніть з себе !

ПРОКУРОРИ ПРОТИ ПРОКУРАТУРИ

Луценко розвалив українську прокуратуру і він цезробив через помсту. Він просто промстивсяпрокуратурі, як ефективному органу, за те, що йогопосадили свого часу. Луценко ненавидів прокурорів і розвалив непогану систему. Венедіктова на цій посадівиглядає значно краще, ніж Луценко.

До Генеральної прокуратури я був слідчим в Святошинському районі Києва. В англійській історичнійкультурі є так поняття: селф мейд мен – людина, яка зробила себе сама. Так ось я і є людина, яка зробиласебе сама. У мене 4 вищі освіти, захищенакандидатська дисертація  – я завжди хотів вчитися, щоб піти на державну службу. Грошей я нікому не носив, роботу не купував. І, на відміну від Луценка, який народився вже «із золотою ложкою в роті», яку йому дав тато-комуніст, мене на посаду взяли за мійпрофесіоналізм.

З приводу Луценка, то зараз він робить з себе патріота. Але з якого дива? Давайте згадаємо, хто такийЛуценко? Згадаймо його комсомольське минуле і все стане на свої місця. Недаремно в українській політиціЮрія Віталійовича асоціюють з політичним флюгером. Скільки разів він змінював власний напрямок! А те, щовін робив і під його керівництвом витворялиправоохоронці, нічого спільного із законом не має. Але точка сидіння очевидно в цьому випадку формувалаточку зору.

Справа Луценка – це звичайна, рядова справа. Як слідчий, я займався різними справами, але в 2007 роцівсі кримінальні справи, зокрема убивства і зґвалтуванябули передані в МВС. До речі, їх там і «поховали», хочапрокуратура їх досить ефективно розслідувала.

Справу Луценка мені просто доручили і я довів її до кінця. Тут я вам скажу так: Луценко в його популізміможна порівняти з Брітні Спірс або Періс Хілтон, якідоводять, що вони цнотливі дівчатка і не вживалиалкоголь.

Справа Луценка – це звичайна рядова справа про економічні злочини і посадові злочини. Апеляція цепідтверджує. Верховний суд підтверджує. Потім буливідомі події 2013-2014 років і прощення від новоївлади.

А потім вже помста мені особисто, як слідчому, якийкваліфіковано виконав свою роботу і вона булапідтверджена судами трьох інстанцій. Він навітьнамагався мене посадити. Але нічого не вийшло.


Про нас

Проект “НАБУ” – національна асоціація блогерів України, це проект, що ставить за мету, поширювати інформацію, яка створена блогерами в різних куточках України. Проект реалізує інформаційна агенція “ВОКС”.

До проекту можуть долучатися блогери та журналісти, вільно розміщати свій матеріал, якщо це не суперечить чинному законодавству та нормам моралі.